Співбесіда з .NET іде на двох рівнях: сама мова C# і рантайм під нею — CLR, збирач сміття, те, як насправді працює async/await, — а далі переходить до ASP.NET Core та Entity Framework Core, де живе більшість прикладних питань. Нижче питання, які ставлять найчастіше, кожне з еталонною відповіддю. Middle: глибше розуміння, оптимізацію та реальні робочі ситуації.
Компілятор переписує метод у скінченний автомат: код до await виконується синхронно, а якщо задача ще не завершена, метод одразу віддає керування виклику й звільняє потік замість блокування. Продовження відновлюється, коли задача завершиться, за замовчуванням у захопленому SynchronizationContext, тому бібліотечний код викликає ConfigureAwait(false), щоб уникнути дедлоків і зайвих перемикань контексту.
CLR підвищує обʼєкти, що вижили, з покоління 0 до 1, потім до 2, збираючи gen 0 дешево й часто, а gen 2 — рідко, але дорого. GC звільняє лише керовану памʼять — некеровані ресурси на кшталт файлових дескрипторів чи зʼєднань з базою потребують явного очищення, для чого й існують IDisposable та фіналізатор як страховка: Dispose() звільняє їх детерміновано, а фіналізатор ловить випадок, коли викликач забув його викликати.
За замовчуванням кожна сутність, завантажена через DbContext, відстежується — EF Core тримає знімок для виявлення змін під час SaveChanges(). Для списку лише на читання це чисті накладні витрати, тому для читання потрібен .AsNoTracking(). Інша класична проблема — N+1: звернення до навігаційної властивості всередині циклу без Include() робить по запиту на рядок.
Minimal APIs прибирають церемонію контролерів — одна лямбда app.MapGet(...) з параметрами, привʼязаними з маршруту, query чи тіла запиту, — цього достатньо для невеликого сервісу, і стартує швидше завдяки меншому використанню рефлексії. Контролери відпрацьовують своє, коли потрібні угоди model binding, валідація [ApiController], фільтри або велика поверхня API, де групування дій за ресурсом тримає код навігованим.
xUnit — фреймворк за замовчуванням: [Fact] для окремого випадку, [Theory] з [InlineData] для параметризованих. Залежності замінюють моками Moq: Mock<IRepository> дозволяє налаштувати значення, що повертаються, через .Setup() і перевірити виклики через .Verify(), щоб тест перевіряв клас ізольовано, а не реальну базу. Пастка — надлишок моків: тест, який просто перевіряє, що пʼять залежностей викликано у потрібному порядку, тестує налаштування моків, а не поведінку.
На співбесіді ти говориш вголос під тиском. Кем поставить ті самі питання, оцінить кожну відповідь і покаже, що саме підтягнути.
Пройти інтерв'ю Middle .NET Backend Developer →